Тягач 6х6

Ми купили повнопривідний тягач 6х6 для ЗСУ. Ми - це збірна команда фонду і наших донорів, які разом зібрали шалену суму 2.8 млн грн на цей запит! 
Збір коштів тривав рівно місяць, і за цей час Тарас знайшов тягач, який нам підходив: достатньо потужний і у хорошому стані, з приємним бонусом у вигляді крана, географічно - в Польщі. При розгляді документів, працівник банку зазначила, що ціна на вживаний тягач виглядає надто високою і її потрібно буде додатково обґрунтувати. Поки ми збирали приклади аналогічних машин, натрапили на унікальну пропозицію в Литві, яка з'явилась за день до того, і ціна була на 10 тисяч євро меншою 🤯
Звичайно, ми переключились на литовський тягач. Проте це також означало, що нам потрібно збирати заново документи та проходити всі кола бюрократичного пекла з правками з самого початку. На додачу до цього, це якраз був період масованих ракетних обстрілів по енергооб'єктах, а відсутність світла сповільнювала роботу банку ще більше. Діло йшло до Нового року, а це в свою чергу означало закриття звітних періодів. Продавець почав тиснути, що йому потрібно продати тягач якнайшвидше, і ми домовились, що він зачекає до понеділка, аби отримати фінальну відповідь банку. О пів на першу ночі на понеділок він прислав листа, що є інший покупець, який вже вніс завдаток, і керівництво компанії прийняло рішення продати тягач йому. Переговори серед ночі ні до чого не привели, а через 12 годин ми таки отримали заповітний дзвінок із банку, що наш платіж схвалили і можна було відправляти гроші 🫠
Третій тягач ми знову знайшли в Польщі. Дуже швидко його оглянули та прийняли рішення, що це ВІН. Наступного вже не буде. Ми були готові, з грошима, з документами, і дуже-дуже злі. Знову перезібрали всі документи (але вже маючи розуміння, який пакет приймають) ііііі... отримали відмову. У тих документах, які ми вже подавали в попередній раз, знову знайшли спірні місця. Після тижня виснажливих переговорів, ми врешті домовились, було тільки одне "але": це був останній день, коли рахунок був дійсний, і до кінця дня потрібно було провести SWIFT-платіж. Ось тут і почалися справжні перегони з часом: зарахування переказу з іншого банку до опівдня, створення заявки на купівлю валюти за дві хвилини до дедлайну, створення платежу за хвилину до кінця банківського дня… і знаєте що? Його відхилили 😂 У рахунку була мікроскопічна дурна помилка, яку побачили вже на цьому останньому етапі. Ми буквально на останніх секундах виправили та о 18:01 отримали виписку про проведений платіж. 
Чотири місяці боротьби за збір коштів, пошук вигідних пропозицій, перемовин із продавцями та банком, тонни документів і ми нарешті, НАРЕШТІ! придбали чудовий повнопривідний тягач 6х6 з краном! Наступним етапом було його перевезення на митну територію України.
У митному агентстві нам повідомили, що у нашого продавця недійсний податковий номер, а також фактура неправильно складена. Ми витратили ще тиждень, щоб залагодити всі питання з продавцем (який, на щастя, погодився поновити податковий номер) і з другої спроби таки перетнули кордон. В Україну заїжджали, як ми жартуємо, під “вітальні салюти” - під час нічного масованого ракетного обстрілу. Було в цьому щось символічне, знаєте: які б не стояли бюрократичні труднощі, які би виклики нам не траплялись, як би рузькі не казились, ми будемо продовжувати робити свою справу.
Після фарбування та обслуговування на офіційному сервісі, тягач нарешті був переданий військовим. Подивитися на фінальний результат можна на сторінці зі звітом.

Ланда

Ланда була улюбленою автівкою однієї родини з Нідерландів. В певний момент вони вирішили, що мати два авто - це непрактично, але в цю машину було вкладено стільки любові, що просто продати її - це також був не варіант. Роберт хотів зробити щось більше за це.
Дідусь Роберта жив у часи Другої світової війни, коли Нідерланди були окуповані нацистською Німеччиною. Йому тоді було 14 років, але він вже приєднався до руху опору: крав амуніцію в слодатів, зливав пальне, навіть був задіяний у кількох операціях з ліквідації офіцерів СС. За це був нагороджений Xрестом Пам'яті Опору (Resistance Memorial Cross), на якому є напис "вигнати тиранію" ("de tyranny verdryven"). Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення у 2022, Роберт зрозумів, що це - тиранічна війна його покоління, і на знак боротьби вирішив подарувати свій Ленд Ровер (Ланду) ЗСУ.
Через спільних знайомих Роберт знайшов MV.Foundation. Віддаючи авто, він задумався про те, як би можна було слідкувати за долею машини, і створив сторінку Ланди в інстаграмі - discovery4ukraine - куди став постити туди апдейти про Ланду, які отримував від команди фонду. 
Сьогодні Ланда займається евакуацією поранених, а Роберт з родиною продовжує підтримувати наш фонд фінансово та пошуком нових авто для ЗСУ ❤️